Від зміни директора до приватизації: що насправді відбувається з Іркліївським риборозплідником

Схоже, історія навколо ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» уже давно не лише про зміну директора. Поки підприємство намагаються представити збитковим та неефективним, навколо нього відбуваються кадрові перестановки, конфлікти з колективом і паралельно просувається питання приватизації.

І все це стосується не просто кількох ставків, а унікального державного комплексу та 1240 гектарів землі.

Спочатку — створити картинку «неефективного підприємства».

Останнім часом звучать заяви про нібито 1500 тонн риби, які мав би виробляти розплідник, мільйони гривень втраченої оренди та навіть 180–200 млн грн потенційного прибутку, який начебто недоотримує держава.

Однак у детальному розборі Всеукраїнська бізнес-асоціація рибної промисловості та аквакультури звертає увагу: Іркліївський розплідник — не звичайна комерційна рибна ферма. Це селекційно-відтворювальний комплекс, завдання якого — інкубація, утримання маточного поголів’я, вирощування рибопосадкового матеріалу та зариблення водойм.

Тому порівнювати 230 тонн дворічки з 1500 тоннами товарної риби — маніпуляція різними показниками.

Не дуже схожа на «збитковий баласт» і фінансова картина: за наведеними даними, активи підприємства перевищують 44 млн грн, зобов’язання становлять близько 5,3 млн грн, а чистий прибуток за 2025 рік — понад 12 млн грн.

А далі починається найцікавіше — зміна керівництва.

Із липня 2022 року підприємством керував ветеран та голова ради учасників АТО Черкащини Олександр Тіхонов. У серпні 2026 року Фонд держмайна звільнив його, при цьому публічної причини такого рішення не назвав.

На його місце призначили Леоніда Варавву.

Колектив підприємства нового керівника не прийняв і почав блокувати його роботу. 7 вересня ситуація дійшла до сутичок. Ці обставини підтверджує видання «18000».

Більше того, Черкаська ОВА офіційно звернулася до голови Фонду держмайна з проханням переглянути рішення про звільнення Тіхонова та врахувати результати його роботи. В ОВА прямо заявили, що підприємство має стратегічне значення для області, зокрема через вплив на екологічний стан Кременчуцького водосховища, і виступили за збереження розплідника у державній власності.

Детальніше про позицію Черкаської ОВА та конфлікт — матеріал «18000»

Хто стоїть за зміною директора?

За інформацією наших джерел, до просування кандидатури Варавви може бути причетний черкаський підприємець Руслан Мельник. Саме Мельника працівники підприємства також називають людиною, яка може стояти за подіями навколо розплідника та його приватизацією. Сам Мельник ці звинувачення заперечує.

Наші джерела також стверджують, що за призначення нового керівника нібито могла йтися про суму $350 тисяч, а самого Мельника вони пов’язують з орбітою депутата міської ради Мкртчяна. Ці твердження потребують окремої перевірки правоохоронними органами.

Також, за наявною у нас інформацією, Варавва раніше працював у ТОВ «АЙСБЕРГ-ФІШ», яке фігурує в матеріалах кримінального провадження №42025110000000096 щодо ймовірного незаконного вилову, переробки та легалізації риби. У матеріалах провадження йдеться про операції на 123,48 млн грн.

І саме на цьому тлі підприємство паралельно намагаються приватизувати.

Причому питання щодо законності цього процесу виникають не лише у працівників: за інформацією «18000», черкаські прокурори через суд намагаються скасувати рішення про приватизацію підприємства.

Тому загальна картина виглядає дуже показово:

прибуткове державне підприємство оголошують «неефективним» → ветерана-керівника звільняють без публічно названої причини → призначають нового директора всупереч позиції колективу → навколо підприємства розгортається інформаційна кампанія → паралельно просувається приватизація стратегічного комплексу разом із 1240 га землі.

Це реформа державного підприємства чи підготовка Іркліївського риборозплідника до передачі в потрібні руки?

Саме це питання сьогодні має отримати відповідь.

Бо якщо підприємство справді хочуть спочатку дискредитувати, потім знецінити, а після цього приватизувати — мова вже не про «ефективного власника».

Мова про можливу спробу віджати стратегічний державний актив.