Вчитель, який став військовим: як війна змінила навчання в Черкаській школі

Учитель трудового навчання черкаської школи № 19 Ігор Жук став прикладом живої відваги та самовідданості, коли на початку повномасштабної війни добровільно пішов до військ. Сьогодні він знову повернувся за парту до учнів, але вже з новими знаннями та досвідом. Після повернення до вчителювання Ігор усвідомив, що “Захист України” до і після вторгнення — це два абсолютно різних перспективи.

У шкільній майстерні нині кипить активність: діти власноруч створюють окопні свічки та виготовляють речі, необхідні на фронті. Тут на полицях можна знайти не лише свічки, а й пакунки з їжею, домашніми консерваціями, сухофруктами та мийними засобами — все це передається в зону бойових дій.

Ігор Жук розповідає про свій досвід добровольця. “Півтора року я служив в ЗСУ, а коли мені виповнилося 60 — звільнився. Коли вперше одягнув форму і був у місті, відчував підтримку, добрі погляди навколишніх. Проте, коли їхав у Покровськ, мене охопило відчуття, що на мене дивляться не як на захисника, а як на окупанта. Побачене в Харкові, Куп’янську та Покровську залишило глибокий слід у пам’яті”.

Після демобілізації ключовою метою для Ігора стала допомога Збройним силам України, і цій справі він навчає й своїх учнів. Школяр Ілля, який разом зі своїми товаришами виготовляв окопні свічки, зазначає: “Воїнам справді потрібна підтримка. Їм важливо відчувати тепло та комфорт, щоб зігрітися або підігріти їжу в холодні дні”.

Ігор акцентує, що ділиться своїм військовим досвідом лише тоді, коли це доречно. Він вважає зміни в навчальному процесі, які війна внесла у предмети “Захист України” та трудового навчання, надзвичайно важливими.

Таким чином, Ігор Жук і його учні намагаються внести свій вклад у перемогу, формуючи нове покоління свідомих та відповідальних громадян, готових підтрим