Майбутнє української освіти – привіт з минулого чи погляд в майбутнє.

Всією Україною шириться хвиля переобрання керівників вищих освітніх закладів. Мало де цей процес відбувається безболісно, всюди критично загострюється боротьба за посаду ректора. Реалізовуються всі найгірші сценарії стандартного виборчого процесу – від чорнухи та шантажу, до підкупу та погроз. Незрозумілим виникає тільки одне питання – навіщо все це?! Навряд чи люди вкладаються мільйони гривень і вдаються до найбрудніших вчинків з метою отримати можливість розвивати вітчизняну науку. Швидше за все мова іде про доступ до різних ресурсів – від банально земельних ділянок, до фінансових потоків, що виділяє держава за підготовку спеціалістів. 

В Києві, вибори ректора КУ ім.Т.Шевченка супроводжувалися прямо класичними деструктивними ПР-технологіями, в тому ж числі у соцмережах. Найбільші ТГ-канали країни були задіяні у дискредитаційну кампанію чинного на цей момент ректора Бугрова. В Умані цілий народний депутат, місцевий феодал кістками вирішив лягти, щоби потопити неугодного місцевого науковця та управлінця. Тонни депутатських запитів були спрямовані в різного роду перевіряючі та контролюючі органи – від поліції до Ліги сексуальних меншин. До речі, саме земля, швидше за все, є вирішальним фактором у боротьбі за Київський та Уманський університети. Не даремно журналісти-розслідувачі говорили про різноманітні схеми, які розгортались довкола земель Академії наук, вищих навчальних закладів. І подейкують, що автором таких схем був той самий народний депутат, який оголосив себе ворогом Уманського університету №1. Що-що, а схеми будувати Антон Яценко вміє блискуче. Не даремно його досі називають «батьком тендерної мафії». Але певний час назад, більшість із розроблених нардепом схем були поламані правоохоронцями, владою та його політичними опонентами.

В Черкасах також розгорнулась дуже серйозна боротьба за крісло ректора Черкаського національного університету. Колишній ректор ЧНУ, досить відомий в черкаських колах політик Олександр Черевко, який свого часу пропрацював і помічником Віктора Ющенка у нацбанку, і керівником обласної державної адміністрації, змушений був залишити посаду, після закінчення термінів перебування. Далеко він правдо не відійшов – очоливши вчену раду університету та ставши його почесним Президентом. Ця посада була створена спеціально під колишнього ректора, з метою збереження контролю за ситуацією в закладі.

Натомість в університетському середовищі розпочалася жорстка боротьба за посаду ректора між трьома претендентами:

• чинним проректор університету, кандидатом історичних наук, депутатом міської ради, професором Василь Мойсієнко;
• проректором Черкаської медичної академії, доктором історичних наук, професором Владиславом Боєчко;
• доктором економічних наук, професором, директором навчально-наукового інституту економіки та права ЧНУ, діючим військовослужбовцем Євгенієм Кирилюком.

Виборча кампанія була короткою та досить брудною. І поки одні претенденти перебували у ЗСУ, інші вели повноцінну кампанію, замовляючи хвалебні матеріали на себе, дискредитуючи своїх опонентів. Було витрачено чимало ресурсів, піднято на поверхню всі скелети з шаф, викинуто всю брудну білизну – молоді дружини, коханки-студентки, корупція, академічна кругова порука, наукова недоброчесність тощо.

Якби там не було, але 26 березня відбувся т.зв. перший тур виборів. І як це не дивно, чорні технології по суті дали збій. Найбільше голосів віддали за Євгена Кирилюка — 208, далі — Василь Мойсієнко зі 160 голосами, за Владислава Боєчка проголосували 134 виборці. І це дивно, тому що саме останні два були найактивнішими у інформаційному просторі. На користь Мойсієнка працював адміністративні важелі, статус депутата і різноманітний іконостас із різноманітних нагород, відзнак, титулів та статусів. Тоді як Євген Кирилюк здебільшого використовував один головний статус – учасник бойових дій.

Треба бути справедливим, але саме В.Мойсієнко отримав чимало деструктивної неполіткоректної критики збоку опонентів.

Такі результати виборів 26 березня, говорять, що вже напочатку квітня буде т.зв. «другий тур», де академічна спільнота, студенти (загалом 550 «виборців») будуть обирати між В.Мойсієнком та Є.Кирилюком.

Регіональна академічна спільнота чітко розуміє наслідки цих виборів. Перемагає Мойсієнко – в ЧНУ зберігається нинішній статус кво. З усіма сильними і слабкими сторонами. Стає ректором військовослужбовець Є.Кирилюк, в університеті будуть зміни – адміністративні, освітні, наукові, кадрові.

Думаю, що це і буде основною парадигмою виборів: форма проти сутності, консерватизм проти лібералізму, сталість проти змін, статус проти дій, Мойсієнко проти Кирилюка.

Останнім часом ми так багато говоримо, що війна впливає на всі сфери нашого життя, що ветерани – це основа відновлення людського капіталу, що до влади чи управління мають прийти люди з бойовим досвідом, що наука, освіта, як і все в суспільстві має розвиватися з прицілом на посилення оборноздатності – тому напевно потрібно, врешті-решт, робити якісь конкретні кроки в цьому напрямку. Ми даємо право освітянам ставати захисниками, то чому відмовляємо захисникам визначати вектор розвитку освіти та науки!?

А тим часом, доки ситуація в українській освіті не зміниться докорінно, світочами вітчизняної науки залишатимуться такі персонажі як Володимир Литвин, який намагався підібрати під себе Національну академії наук, Михайло Поплавський, з усім його яскраво півниковим багажем та усілякі науковці-провінціали – кавалери масонських орденів з сумнівними науковими доробками у вигляді скопіпащеної дисертації.

Читайте також: Куди витрачалися гроші Черкас у 2025 році: детальний розбір міського бюджету