Корсунська трагедія: що вона показала про наше суспільство і чому це досі болить

Події, що сталися 7 січня у селі Нехворощ на Черкащині, стали однією з найрезонансніших трагедій початку року. Тоді загинули п’ятеро учасників бойових дій — четверо співробітників поліції та ветеран війни Сергій Русінов. Інцидент не лише забрав людські життя, а й оголив глибокі проблеми у взаємодії суспільства, ветеранської спільноти та державних інституцій.

Що сталося в Нехворощі

Під час спецоперації правоохоронців загинули поліцейські Сергій Сафронов, Олександр Флорінський, Денис Половинка та Володимир Бойко. Усі вони мали бойовий досвід. П’ятою жертвою став ветеран АТО/ООС та повномасштабної війни Сергій Русінов, якого підозрювали у підпалі автомобіля депутата місцевої ради Сергія Старожука та кваліфікували ці дії як замах на вбивство.

За офіційною інформацією, дізнавшись про прибуття оперативної групи, Русінов підготував засідку, одягнув бронежилет і відкрив вогонь по поліцейських. Четверо з них загинули на місці, ще один — Олександр Шпак — отримав поранення. У відповідь двоє правоохоронців, які залишилися неушкодженими, застосували вогонь на ураження — ветеран загинув.

Особливо болючим є факт, що один із загиблих поліцейських раніше служив разом із Русіновим в одному підрозділі.

29 січня правоохоронців поховали з усіма почестями. Тіло Сергія Русінова тривалий час залишалося у розпорядженні слідства для проведення експертиз.

Як почалася хвиля суспільного вибуху

Інформаційний резонанс вибухнув після допису колишнього секретаря Черкаської міської ради, а нині військовослужбовця Ярослава Нищика. У своєму пості він заявив про нібито політичне замовлення, звинуватив поліцію у захисті інтересів депутата та поставив під сумнів правову кваліфікацію дій Русінова.

Публікація миттєво стала вірусною — тисячі вподобань і репостів серед ветеранів, військових та волонтерів, більшість з яких особисто не знали ні загиблого, ні обставин його конфлікту з депутатом. У соцмережах почали домінувати емоційні гасла про «поліцейське свавілля» та «політичні репресії».

Стихійне обурення швидко переросло у вуличну активність. У Черкасах сформувалася автоколона, відбувся мітинг біля будівель ГУНП та ОВА. Основна вимога протестувальників на початковому етапі — публічні й чесні відповіді щодо подій у Нехворощі.

Факти, які не знизили напругу

Паралельно правоохоронці почали оприлюднювати деталі слідства. З аналізу бодікамер і матеріалів експертиз випливало, що Русінов заздалегідь готував напад, використав автоматичну зброю та здійснював контрольні постріли. Єдиним, кого він не добив, став дільничний, з яким мав товариські стосунки.

З відповідними заявами виступили родичі загиблих поліцейських та очевидці подій, серед яких також були ветерани та діючі військові.

Втім, навіть поява цих фактів не знизила градус протистояння. Емоції остаточно витіснили раціональне сприйняття, а суспільна дискусія перейшла у некеровану фазу.

Спроба арбітражу з боку влади

3 лютого начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець ініціював розширене засідання Консультативної ради у справах ветеранів за участі представників МВС. Порядок денний був один — аналіз Корсунської трагедії та її наслідків.

Ветеранська спільнота озвучила три ключові вимоги:

• забезпечити об’єктивне розслідування;
• передати тіло Сергія Русінова родині для поховання;
• відсторонити керівника ГУНП області Олега Гудиму.

Ще до засідання, 2 лютого, полковник Гудима тимчасово припинив виконання обов’язків. За неофіційною інформацією, його повернення на посаду малоймовірне.

Поліція заявила про готовність повернути тіло загиблого родині. Водночас син Русінова наполіг на проведенні повторної експертизи, яка має відбутися у найкоротші терміни.

Відповіді, яких досі немає

Формально ключові вимоги були виконані, але низка принципових питань залишилася без відповіді. Хто несе відповідальність за загибель п’яти учасників бойових дій? Якою була реальна роль депутата Сергія Старожука? Чи була операція поліції професійно спланованою?

Експерти з безпеки схиляються до думки, що дії оперативної групи містили серйозні прорахунки. Навіть з урахуванням бойового досвіду Русінова, втрата одразу кількох правоохоронців свідчить про недооцінку ризиків.

Водночас ключове питання — чому конфлікт узагалі дійшов до збройного зіткнення. За словами поліції, вони намагалися залучити ветеранських посередників, але переговори не встигли розпочатися.

Розкол, який вигідний ворогу

Статус учасника бойових дій не може бути індульгенцією на насильство. Але й ігнорування психологічного стану ветеранів — шлях до нових трагедій. У випадку з Русіновим профілактика провалилася на всіх рівнях — від інституційної підтримки до ветеранської солідарності.

Показово, що більшість публічних захисників Русінова не знали його особисто. Реакція настала після загибелі, а не тоді, коли конфлікт ще можна було зупинити.

Окрему тривогу викликає інформаційний фон. Російські пабліки активно розганяють тему, в українських соцмережах працюють ботоферми, що системно розпалюють протистояння між ветеранами, поліцією та військовими.

Корсунська трагедія — це не лише біль втрати, а й серйозний сигнал про майбутні виклики, які принесе війна. Подібні конфлікти можуть повторюватися, якщо держава та суспільство не навчаться діяти на випередження.

Сьогодні критично важливо не допустити подальшого розколу, не дозволити політичним гравцям і ворогу використовувати людські смерті у власних цілях та пам’ятати: війна триває, а внутрішні вибухи — це саме те, чого чекає противник.