Як Антон Яценко «кузькіну мать» намагається демонструвати

Поки вся країна обговорює чергову політичну кризу, зміну уряду, активісти на місцях проводять нечисленні «картонкові майдани», в Умані народний депутат Антон Яценко намагається протиснути свій протест, дискредитуючі міського Голову – Ірину Плетньову. 

Пікантність ситуації полягає в тому, що свого часу, Ірина Плетньова протягом десятиліть була найвідданішим членом команди самого Яценка. Ба більше, у період політичної невизначеності, коли сам Яценко мігрував між політичними кришами (від Партії реігонів до Батьківщини, від «Відродження» до «За майбутнього»), Ірина Плетньова формувала та оберігала запасний аеродром – «Партію Антона Яценка». 

Згодом, у 2019 році, саме Яценко, спільно з Плетньовою, формував кадровий склад команди За майбутнє на Уманщині.  І от минуло 5 років, і Антон Яценко ініціює відкликання депутатів Уманської міської ради від партії «За майбутнє», а також ініціює збір підписів щодо відставки самої Плетньової.

У цій історії прекрасне все – і перебіг внутрішнього конфлікту, і методи боротьби, і «принциповість» політичних попутників Яценка.

Яценко – як феномен політичної системи

Для початку нагадаємо весь послужний список народного депутата. У вікіпедії про Яценка так і пишуть – «український конфліктний політик, фігурант антикорпуційних розслідувань». Перш за все, що треба розуміти, Антон Яценко немає жодного відношення до м.Умані чи Черкащини загалом (якщо не вважати його вплив на освоювання місцевих бюджетів та викачування місцевих ресурсів). Він народився, жив, працював, здобував освіту – у Києві. 

З офіційних статусів: депутат 4 скликань. Під час перебування в політиці багато разів змінював політичну прописку. В окремих партіях був навіть декілька разів. Серед найвідоміших: Партія регіонів, Батьківщина (2 рази), «Відродження», «За майбутнє» (2 рази). У запаснику політика є законсервоване свідоцтво «Партії Антона Яценка». В ході своєї різнобарвної політичної діяльності, Яценко працював і з соціалістами, і з комуністами, і з правими політиками, і з лівими. 

Із широко відомого – голосував за т.зв. диктаторські закони 16 січня, що фактично поклало початок російсько-української війни. Відзначився Яценко також у голосуванні за всім відомий мовний закон Колєсніченка-Ківалова, який суттєво обмежував використання української мови.

Головний ініціатор т.зв. «Тендерної палати» – корупційного інституту, створеного низкою українських політиків для викачування ресурсів з різного роду державних комунальних та комерційних установ.  

З цікавого, Яценко співпрацював з Василем Цушком та Тетяною Монтян, російською пропагандисткою, яка зараз переховується в Росії.

За Яценком тягнеться ціла низка скандалів, повʼязаних як зі звичайною корупцією, так і з сепаратизмом та антиукраїнськими діями. Свого часу, Яценко звинуватив Збройні сили України у мародерстві на Донбасі, а російсько-українську війну називав громадянським конфліктом. Він демонстративно висловлював неповагу до державних українських символів, ображав ветеранів і членів родин загиблих, підтримував російську православну церкву. 

Разом з тим, Яценко відомий всім своїм пристосуванством та відсутністю якихось політичних принципів. Він міг одночасно працювати як з проросійськими політичними силами, так піаритись на проукраїнських темах і заходах. Найпоказовіший приклад – намагання пропіаритись на вигаданій історії подяки від Третьої штурмової бригади. Тоді Антон Яценко десь роздобув прапор бригади, сфотографувався на його фоні і заявив про його підтримку збоку цього підрозділу. В результаті, в публічну площину вийшли представники бригади, дезавуювали цей факт та пообіцяли начистити писок депутату. 

Декілька слів варто згадати і щодо матеріальних статків Яценка та його бізнес. Журналісти розслідувачі з Бігус інфо, свого часу зробили окремий репортаж про нерухомість, повʼязану з прізвищем Яценком. Київські експерти говорять, що головним джерелом статків Яценка є інструменти політичної корупції. Звісно, найпоказовіший, але далеко не єдиний приклад, – «Тендерна палата». Тут також слід згадати інтегрованість депутата до теми гуманітарного розмінування, що також є дуже «перспективною» темою з точки зору заробляння грошей.

Мешканці Умані досить відверто говорять, що інтереси Яценка простежувались майже в усіх сферах господарської діяльності. Від ремонту набережної, доріг та іншої інфраструктури Умані, до запуску т.зв. «Динопарку». Окремий парк розваг, який виріс на державній землі, фактично за комунальні кошти, але всі бенефіти збирав собі бізнес довкола Яценка. Доходило до відвертого цинізму, коли школярів Умані, масово звозили шкільними автобусами на екскурсії в цей заклад, вартість яких оплачували або батьки, або навчальні заклади з власних бюджетів.

Але вершиною цинізму фінансових оборудків Яценка, звісно став випадок із участю кампаній близьких до нардепа у процесі відбудови, зруйнованого рашистами у жовтні 2023 року житлового будинку в Умані. ПП «Уманьрембуд2» з жовтня 2023 по 2025 рік тягнув з ремонтом будинку, декілька разів змінюючи проектну документацію та збільшуючи вартість проєкту. Все закінчилось кримінальними справами по підприємству та його директорові – Віталію Короткошеї (відомий гаманець Яценка). Місцева влада залучила на тендері іншого підрядника, який протягом 10 місяців закінчив всі роботи з відновлення. Вже найближчим часом мешканці повернуться до своїх квартир. Доля витрачених раніше 45 млн.грн на відбудову будинка – невідома.  

Завершити формування образу Антона Яценка варто словами його колишньої однопартійниці Любові Майбоорди, яку також позбавили свого часу статусу депутата міської ради: «Про репутацію Яценко говорити взагалі смішно. Яценко – людина надзвичайно груба, хамська і емоційна. Про яку репутацію може говорити людина, яка поміняла з десяток партій, у тому ж числі в Партії регіонів, голосувала за антидемократичні драконівські закони 16 січня, спрямовані на придушення Майдану. Коли я у фейсбуці написала, що позбавлення мандатів місцевих рад суперечить принципам демократії, він написав мені купу гидоти, образ. Репутації, авторитети, мораль – порожні слова. Авторитетів для Яценка не існує. Для нього один авторитет – гроші!»

Як посварились Антон Яценко та Ірина Плетньова

Ця історія вже була раніше висвітлена колегами з ВІККИ https://www.vikka.ua/novini/yak-posvarilis-anton-volodimirovich-ta-irina-grigorivna. Головне, що треба знати, війну по суті почав сам Яценко, висуваючи перед Плетньовою завищені вимоги фактично щодо темпів грабунку Умані. Точкою неповернення став конфлікт на початку повномасштабки, коли Яценко прямо заборонив Плетньовій проводити будь-які заходи на підтримку сил безпеки та оборони. Тоді відбулась сесія Уманської міської ради, і депутати прийняли рішення про перерозподіл коштів місцевого бюджету на підтримку ЗСУ. Тоді ж Яценко не просто виступив зі звинуваченням і погрозами на адресу Плетньової та уманських депутатів, але і почав строчити різного роду кляузи, доноси (у вигляді звернень), ініціюючі заморозки процесу скерування коштів. У приватній бесіді, за словами Плетньової,  Яценко закликав не поспішати з висновками, чекати зміну влади та домовлятися з окупантами. Мовляв “наші прийдуть, порядок наведуть”.

З цього моменту, Плетньова почала дрейф від Яценка. Тоді як сам Яценко тривалий час змушений був відпустити «свої уманські активи», оскільки по ньому активно почала працювати СБУ. З 2022 по 23 роки Яценко фізично не приїздив до Умані, переживаючи за свою безпеку збоку патріотично налаштованої спільноти.

Через певний час рівень політичного впливу Яценка на процеси в Умані та Черкащині загалом, суттєво знизились. Його «руді кудрі примелькались» (у випадку з Яценком – свіжо напамажені), і його почали … неповажати. То борошном обсипають, то погрожують в сміттєвий бак кинути, а то і писок начистити. Серед ветеранів та військовослужбовців навіть черга вистроїлась, дати в морду Яценкові.   

А потім його попустило. Несміливість українських спецслужб він сприйняв за слабкість, ветерани морду так і не начистили. І повернувся нардеп до звичної діяльності. Грабунку, підкупу, погроз…

З часом, коли у Верховній раді почав відчуватися брак голосів для більшості, Яценко зовсім осмілів, оскільки отримав картбланш збоку партії і фракції «За майбутнє». У травня 2026 року оголошується, що Анатолій Бондаренко передає лідерство у обласній організації Партії «За майбутнє» Антону Яценко. Той одразу спробував запустити процес відкликання депутатів Уманської міської та Черкаської обласної рад від Партії «За майбутнє». Стартовий натиск був невдалим. Але з часом, Яценко таки міг переламати партійні органи через коліно. 31 травня 2026 року у Києві, А.Яценко ініціює проведення зборів Черкаської обласної організації, на яких рекомендують зʼїзду партії «відкликати 7 депутатів Черкаської обласної ради та 8 депутатів Уманської міської ради за народною ініціативою»: Вельбівця Олександра (ЧОР), Клімова Євгенія (ЧОР), Курбета Євгенія (ЧОР), Маргарян Араксі (ЧОР), Похольчука Романа (ЧОР), Судакевича Валентина (ЧОР), Тиховської Яніни (ЧОР), Дзіса Андрія (УМР), Дьоміної Лариси (УМР), Зарубіної Анни (УМР), Кіценко Ірини (УМР), Маргаряна Дереніка (УМР), Терещенко Катерини (УМР), Усика Сергія (УМР), Чистика Миколи (УМР). 13 червня зʼїзд партії “За майбутнє” затверджує рішення про застосування імперативного мандати для 15 депутатів від Черкащини.

Правда і самі уманці не залишились у боргу. Відкликані депутати оскаржили рішення керівного органу партії. Як результат – судове призупинення дії цього рішення. Судова тяганина – триває. Одночасно з цим, самого А.Яценка, Уманська міська рада позбавляє статусу “почесний громадянин Умані”. Найсмішніше, що Яценко, як справжній пристосуванець, спробував порівняти своє позбавлення статусу «почесний громадянин» із ситуацією щодо позбавлення Президента України Зеленського ордену «Білого орла». Яка людина, такий і протест…

«Кузькіна мать» у виконанні команди корупціонерів

Ситуація із відкликанням депутатів місцевих рад виглядає не дуже перспективно для Яценка. Принаймні на цьому етапі. Зокрема, відомий черкаський експерт з виборчого права Максим Михлик говорить, що швидкої і легкої перемоги Яценка у цьому напрямку може не бути: «У випадку з Яценко і партією «За майбутнє» все не так однозначно. Місцеві ради і виборчі комісії йому не підкоряються (принаймні поки що). Тому зорганізувати процес відкликання відразу десятка депутатів буде дуже складно, особливо якщо ради і депутати виступлять активно проти і будуть готові йти до суду. Процес, як мінімум затягнеться на місяці і роки. Тож, скоріш за все, напад Яценка виглядає, як «прозорий натяк» і примушення до «дружби» з ним”. 

Саме тому, Яценко намагається тиснути на Плетньову та Ко з іншого боку. Різного роду депутатські запити та звернення також не мали результату. І з часом, Яценко оголошує про наміри створити робочу групу з відкликання Ірини Плетньової з посади мера Умані. Правової перспективи тут швидше за все не буде. Тож ці дії варто оцінювати лише в контексті психологічного впливу. Символічно, що обличчям такого тиску і одним із публічних ініціаторів відкликання Плетньової виступив такий собі Андрій Іванов – адвокат, що мімікрує під громадського активіста, який в минулому був звільнений з посади судді Уманського суду зі звинувачення у корупції та хабарництві. Про це, до речі, пише відомий уманський ветеран Віктор Вдовиченко. 

«Одним із публічних облич ініціативи щодо відкликання Плетньової є Анатолій Іванов, який позиціонує себе як адвокат і керівник громадської організації. Відомо, що в минулому він працював суддею Уманського міськрайонного суду. У 2014 році його було звільнено після резонансних корупційних скандалів. У відкритому доступі є публікації, в яких описуються обставини цієї справи та наведені відповідні матеріали. За цією діяльністю стоять інтереси народного депутата Антона Яценка. Нині його політичне оточення опинилося в центрі низки резонансних подій, зокрема судового розгляду щодо Віталія Короткошея у справі, пов’язаній із відбудовою житлового будинку, зруйнованого російською ракетою. Також один наш не шановний адвокат дозволяє собі вчиняти хуліганські дії щодо звичайних мешканців міста Умані». Вдовіченко нагадує також інцидент із побиттям тим самим адвокатом Івановим місцевого мешканця на грунті особистої неприязні. 

Тому і виходить, що головними ініціаторами відкликання Плетньової виступають депутат-корупціонер з сєпарською сутністю, звільнений суддя-хабарник, з хуліганським схильностями. Чудова кампанія, яка так і чекає, коли ж на їх активність звернуть увагу не просто правоохоронні органи, але і спеціальні служби.