Імперативний мандат від Антона Яценка: хто програє і хто виграє від конфлікту всередині партії «За майбутнє»

У травні 2026 року народний депутат Антон Яценко заявив про обрання головою Черкаського обласного осередку партії «За майбутнє». На цій посаді він змінив міського голову Черкас Анатолія Бондаренка.

Вже 11 травня у Черкасах відбулися збори обласного осередку партії, під час яких уперше порушили питання про відкликання депутатів Уманської міської ради. На засідання запросили й самих депутатів — вони мали можливість висловити свою позицію. За підсумками обговорення рішення про застосування імперативного мандата тоді ухвалено не було.

Однак уже 31 травня Антон Яценко ініціював нові збори очолюваної ним організації — цього разу в Києві. На них ухвалили рішення рекомендувати з’їзду партії відкликати сім депутатів Черкаської обласної ради та вісім депутатів Уманської міської ради за народною ініціативою.

13 червня з’їзд партії «За майбутнє» затвердив рішення про застосування імперативного мандата щодо 15 депутатів від Черкащини.

Депутати оскаржили рішення керівного органу партії. Наразі його дію призупинено судом, а правовий конфлікт триває. Статус депутатів і майбутнє роботи місцевих рад залишаються невизначеними.

Редакція спробувала розібратися, що стоїть за конфліктом, які можуть бути його правові наслідки та хто зрештою може отримати політичну вигоду від протистояння.

«Це більше схоже на особисту помсту»

За коментарем ми звернулися до Максима Михлика — військовослужбовця Державної прикордонної служби України та колишнього керівника Черкаської обласної організації Комітету виборців України.

На його думку, ситуація навколо Антона Яценка та партії «За майбутнє» стала однією з найбільш нетипових політичних історій Черкащини останніх років.

«Неочікувано для всіх Яценко повернув собі повний контроль над черкаським осередком партії “За майбутнє”, блискавично відсунувши Анатолія Бондаренка. Останній “здався без бою”, чим здивував ще більше. Центральне керівництво партії красномовно промовчало», — зазначає Максим Михлик.

Експерт припускає, що за зміною керівництва могли стояти певні політичні домовленості. Водночас він звертає увагу на вибірковість процесу відкликання депутатів.

За його словами, під ударом опинилися депутати Черкаської обласної та Уманської міської рад, тоді як представники орбіти міського голови Черкас, зокрема депутати Черкаської міської ради, наразі почуваються значно безпечніше.

«Це чітко говорить не про системне очищення партії, а, скоріше, про особисту помсту», — вважає Михлик.

Теоретично, за словами експерта, процедура відкликання депутатів має правові підстави. Закон «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає можливість застосування імперативного мандата та визначає відповідну процедуру.

Водночас реалізувати її щодо одразу 15 депутатів буде значно складніше.

«Місцеві ради та виборчі комісії Яценку не підпорядковуються — принаймні поки що. Тому організувати процес відкликання одразу десятка депутатів буде дуже складно, особливо якщо ради й депутати активно виступатимуть проти та будуть готові звертатися до суду», — говорить Михлик.

На його думку, конфлікт може затягнутися на місяці або навіть роки. А саме рішення про відкликання може бути не стільки реальним механізмом позбавлення мандатів, скільки способом тиску.

«Напад Яценка виглядає як прозорий натяк і примушення до “дружби” з ним», — зазначає експерт.

Наразі, за його словами, місцеві ради можуть продовжувати працювати у звичному режимі, оскільки рішення про відкликання оскаржується.

Водночас найбільшим політичним ризиком Михлик вважає не втрату мандатів окремими депутатами, а подальше падіння рейтингу самої партії «За майбутнє».

«Виборці такі кульбіти не оцінять, особливо у військовий час. Електоральні перспективи партії на Черкащині можуть наблизитися до нуля», — вважає він.

Любов Майборода: «Імперативний мандат — це нонсенс»

Свою оцінку ситуації дала і громадська діячка та депутатка п’яти скликань Черкаської обласної та міської рад Любов Майборода. Вона сама свого часу втратила депутатський мандат у результаті застосування імперативного мандата партією «За майбутнє».

На її думку, сама система імперативного мандата суперечить демократичним принципам.

«Імперативний мандат — це нонсенс. Такої процедури позбавлення депутатів мандатів немає в жодній європейській країні. Венеційська комісія засудила цю практику та рекомендувала Україні повернутися до демократичних норм», — заявила Майборода.

Вона вважає, що партія не повинна мати можливості просто скасувати результат волевиявлення виборців.

«Не має права будь-яка партія перекреслювати волю виборців. Інакше навіщо взагалі проводити вибори?» — говорить депутатка.

Реклама

Любов Майборода також не виключає можливості оскарження рішень у судах.

«Сенс завжди є, бо всякому злу треба протистояти. І рано чи пізно це зло буде подолане», — вважає вона.

Водночас Майборода переконана, що сама партія «За майбутнє» вже фактично втратила політичний вплив.

«Юридично партія існує, але фактично її немає. Я це відчула на собі, коли мене позбавили депутатського мандата. Я не була членом партії — вона висунула мене на виборах, я виграла мажоритарний округ, набрала виборчу квоту і стала депутаткою», — розповіла вона.

За словами Майбороди, зміна керівництва обласного осередку партії також викликає у неї питання.

«Коли я дізналася, що Бондаренко передав посаду голови партії Яценку, я була вражена. Я сама вісім років очолювала обласну організацію Демократичної партії України. Кадрові питання вирішувалися на звітно-виборчих конференціях шляхом голосування», — зазначає вона.

На її думку, сучасна модель партійної політики призводить до того, що обрані депутати змушені орієнтуватися не на виборців, а на партійне керівництво.

Щодо репутаційних ризиків для «За майбутнє» Майборода висловилася максимально категорично.

«Це скороспіла партія, мильна бульбашка, яка лопне на наступних виборах. Їхня репутація в майбутньому не цікавить. Їм потрібно сьогодні гребти під себе», — заявила вона.

Олександр Радуцький: «Можливо, Яценко скористався ситуацією у Верховній Раді»

Ще одну оцінку ситуації дав депутат Черкаської обласної ради від «Європейської Солідарності» Олександр Радуцький.

На його думку, посилення позицій Антона Яценка в партії може бути пов’язане з політичними домовленостями на загальнонаціональному рівні.

«У Верховній Раді ситуація доволі складна. Важко набираються голоси для ухвалення рішень, потрібних владі. Тому починають підбирати тих, на кого раніше навіть не дивилися. Можливо, цим Антон Яценко і скористався», — припускає Радуцький.

Він також не виключає, що Яценко міг отримати додатковий вплив на обласний осередок партії в обмін на підтримку окремих політичних рішень у парламенті.

Щодо юридичних перспектив конфлікту депутат зазначає, що ситуація залишається невизначеною.

Відкликані депутати, найімовірніше, оскаржуватимуть рішення партії. Водночас процедура заміни депутатів може бути заблокована на тривалий час. Багато залежатиме від позиції територіальної виборчої комісії та судів.

Радуцький також звертає увагу на непрозорість проведення партійного з’їзду, який ухвалив остаточне рішення про застосування імперативного мандата.

«Ми не знаємо, як цей з’їзд був організований. Він нібито проходив у закритому режимі, нікого туди не пускали», — говорить депутат.

Хто зрештою програє?

З відповідей експертів і депутатів вимальовується спільна картина: конфлікт навколо застосування імперативного мандата може мати як юридичні, так і політичні наслідки.

У правовій площині остаточне слово, ймовірно, залишатиметься за судами та територіальною виборчою комісією. Депутати вже оскаржують рішення партійного керівництва, а судова процедура може тривати досить довго.

У політичній площині ситуація виглядає ще складнішою.

Фактичне повернення Антона Яценка до контролю над обласним осередком партії та спроба відкликання депутатів можуть свідчити про серйозний внутрішній конфлікт. Водночас усі співрозмовники редакції сходяться в одному: застосування імперативного мандата може завдати серйозної шкоди самій партії «За майбутнє».

Питання лише в тому, чи має партія ще достатній політичний ресурс, щоб ці ризики справді стали для неї критичними.

Поки ж конфлікт триває. Депутати намагаються зберегти свої мандати, Антон Яценко посилює контроль над партійним осередком, а остаточну крапку в історії мають поставити суди та виборчі органи.

Одне можна сказати вже зараз: історія з імперативним мандатом на Черкащині стала черговим свідченням того, наскільки вразливою залишається система місцевого представництва, коли політичні рішення партійного керівництва вступають у прямий конфлікт із волею виборців.