Черкаси згуртувалися для підтримки військовополонених та безвісти зниклих героїв
“Бути їхнім голосом”: у Черкасах відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих.
До цієї важливої події приєдналися близько 200 містян, які вийшли на площу, нагадуючи про тих, хто досі чекає на визволення.
Серед присутніх був і військовий Сергій, який звільнився з полону 14 вересня 2024 року. Він поділився своєю історією: “Потрапив у полон 23 квітня 2022 року на Луганському напрямку і залишався там два роки і чотири місяці. У мене багато побратимів досі в полоні, тому я прийшов сюди. Там було дуже важко. Я півтора року жалів, що залишився живим. Але потім я зрозумів, що необхідно терпіти і далі жити. Їжу давали по чайній або столовій ложці тричі на день. Хоча в 2023-2024 роках стало трохи легше, але багато хлопців загинуло”.
Реклама
Також була присутня дружина Сергія, Ольга, яка з моменту звільнення чоловіка не втомлюється нагадувати про тих, хто залишився у полоні та безвісти зник: “Спочатку я стояла тут за свого чоловіка, але тепер на плакаті багато побратимів, які зникли безвісти. Я не знаю, як їх повернути, але мовчати не можна. Це триває вже третій рік. Скільки ще треба чекати? До кого просити про допомогу? Завдяки цим протестам ми забезпечуємо розголос. Мене можуть почути, побачити, опублікувати мої світлини та інтерв’ю. Тому я буду стояти далі. Це все, що я можу зробити для них — бути їхнім голосом, адже вони не можуть кричати про себе”.
Серед учасників акції була також черкащанка Лідія, яка виступила за свого сина, що безвісти зник 22 квітня 2022 року. Її історія, як і багатьох інших, нагадує нам про глибокий біль втрати та надію, яка не втрачається навіть у найскладніші часи. Через участь у таких заходах кожен може долучитися до цієї важливої справи — на підтримку тих, хто чекає на своє повернення додому.
Акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих стали важливим етапом у поширенні інформації про проблеми, з якими стикаються їхні родини. Кожен голос на таких мітингах важливий, адже це не лише спроба привернути увагу до існуючих проблем, але й знак підтримки для тих, хто чекає на своїх рідних.
